Дуже часто автор початківець задається питанням, як зберегти свої авторські права. Хочу поділитися своїми міркуваннями з цього приводу. Можливо багато питань, які пов’язані з побоюванням, що творіння будуть кимось вкрадені, відпадуть самі по собі. ПОМИЛКИ
Отже, пропоную розглянути деякі помилки. Часто автори просто не розуміють саму суть реєстрації авторського права на конкретний твір. Вони вважають, що доки сценарій не зареєстрований, у автора немає на нього жодних прав. Насправді авторські права виникають з того самого моменту, коли думка знаходить якусь форму, яку можна передати іншим людям. Іншими словами, навіть якщо ви просто розповіли свою історію знайомим, і вони можуть цей факт підтвердити - авторські права вже виникли, і охороняються законом(!).
Вдаватися до юридичних тонкощів видів авторських прав зараз не будемо - це дуже довга розмова. Краще розберемо конкретні варіанти вирішення найпоширеніших питань.
Тепер, коли ми знаємо, що будь-який створений нами твір (навіть ніде не зареєстрований, навіть не записаний на який-небудь носій) вже охороняється авторським правом, нам треба визначитися, як краще захистити ці самі права, і що саме ми хочемо захистити. Буду намагатись уникати малозрозумілої (деколи і мені самому) юридичної термінології і викласти саму суть найдоступнішою мовою.
Перше - ім'я, яке ви, як автор твору, хочете закріпити за даною роботою. Це може бути псевдонім або реальне ваше ім'я. Запам'ятаєте: ім'я (точніше авторство) - це те, що ви ніколи не зможете передати нікому на світі, ні в якому разі. Ви можете лише вирішувати під яким ім'ям або псевдонімом буде опубліковано твір. Єдина обставина, яка може "стерти" ваше авторство, - доказ, що ви не є автором конкретного твору і ніколи ним не були. Здавалося б, абсолютно природні речі, закріплені в законодавстві. Але деякі все ж вважають, що можуть продати право підписуватися як автор під їх твором іншій особі - це помилка. Само собою, якщо це не попередня змова про яке ви згідно з вашою негласною (і незаконною, до речі) угодою нікому не розповісте.
Друге. Слід чітко уявляти, що автор сценарію і автор фільму - не одне і те ж. Фільм - це колективна праця і окремий твір, тому ви можете претендувати лише на авторство сценарію. Звичайно, якщо ви не є одночасно і творцем фільму (режисером, продюсером і тому подібне) Для чого я це пишу? Річ у тому, що розуміння цього істотно полегшує життя, коли ви вибираєте спосіб захисту своїх авторських прав. Особливо, якщо йдеться про організації, які створені спеціально для реалізації і охорони авторських прав у сфері інтелектуальної діяльності, таких як Російське Авторське Об’єднання (РАО). http://rao.ru/orao/
З першого погляду реєстрація в такому об’єднанні свого сценарію необхідна всім авторам. Але при детальному розгляді це питання виявляється не таким простим і однозначним. РАО грає велику роль, коли виникають питання щодо комерційного використання створеного твору. Наприклад, якщо фільм демонструється без дозволу автора (власника певних прав) або зовсім без його відома. РАО в такому разі, виявивши це порушення, приймає всі заходи, аби автор (власник прав) отримав заслужену винагороду, щоб йому були відшкодовані моральні збитки, змарнована вигода і так далі. Все це добре. Але пам'ятаєте, що я говорив вище? Ви не автор фільму, і ваші інтереси закінчуються передачею прав на постановку вашого сценарію. Іншими словами - продажем сценарію. Якщо ж ви продали сценарій, то свій гонорар ви вже отримали і претендувати на щось більше, ніж загальне визнання, не можете. А воно, це визнання, не залежить від того, чи санкціонований показ фільму чи ні. Навіть навпаки, чим більше фільм показують (навіть незаконно), тим вигідніше авторові сценарію, якби це не осоружно звучало для інших. ЩО ТАКЕ ДОКАЗИ І ДЕ ЇХ УЗЯТИ?
Для вас головне, аби вашу роботу або її частину (окремі сцени, діалоги і так далі) не продали без вас, видавши за свої. На жаль, жодна реєстрація твору сама по собі не гарантує, що його ніхто не вкраде в тій або іншій формі. Реєстрація вам може згодитися, якщо своє авторство вам захочеться захищати в суді, але і при цьому вона не є єдиним і безперечним доказом вашого авторства. Отже, в нашому випадку, доказами авторства можуть послужити:
1. Дата реєстрації твору в РАО 2. Дата створення (пред'явлення) твору, завірена нотаріусом. 3. Дата на поштовому штемпелі 4. Свідчення свідків 5. Речові докази 6. Висновки експертів 7. Інші факти
Зверніть увагу: я не сказав, що все це вам гарантує перемогу в процесі. Це може послужити лише доказами. Але доводити своє авторство буде і ваш передбачуваний опонент. Тепер розберемо кожен пункт окремо.
Що пропонує із цього приводу вам РАО? У РАО ви можете зареєструвати свою роботу. Гарантії що це ваш і лише ваш твір даєте ви особисто - ніхто перевіряти це не буде. В разі суперечки в суді, ви зможете показати свідоцтво про реєстрацію цього твору, виданого РАО. Це дозволить вам довести лише один факт - те, що даний рукопис ви зареєстрували вказаним числом. Якщо ваш опонент примудриться надати докази, що спірний твір він писав раніше вказаної на вашому свідоцтві дати - автором буде визнаний він. РАО гарантуватиме виключно дату реєстрації даного твору у них і більше нічого.
Абсолютно те ж саме може вам гарантувати підпис і друк нотаріуса на вашому екземплярі рукопису. Тобто вони підтверджуватимуть факт того, що даний папір (рукопис) був пред'явлений нотаріусові такого-то числа. Далі суд порівнюватиме дати, тобто, визначати, у кого існує рукопис який яким-небудь чином завірений раніше.
Що стосується поштового штемпеля, то він має не меншу силу доказу, чим варіанти викладені вищі. Що необхідно зробити, аби звичайний поштовий штамп став доказом, але, знову ж таки, не авторства, а дати, коли даний твір вже реально існував. Берете і відправляєте самому собі коштовний лист, в який вкладаєте свою роботу. Важливо, аби цей лист був опечатаний сургучною печаткою і, ця печатка не була порушеною до судового розгляду. Всі необхідні штампи пошта ставить на конверт сама. Можете зберегти всі квитанції, на яких так само стоятиме дата оплати. Все. Це абсолютно рівнозначний з першими двома варіантами доказ - навіть не сумнівайтеся. Але пам'ятаєте: конверт не має бути розкритий до суду. Для надійності, ви можете попрохати поставити поштовий штемпель з датою на декількох сторінках свого рукопису, перед запечатуванням в конверт. Тоді і порушена сургучна печатка не буде приводом для сумнівів.
Про тонкощі завірення дати на вашому рукописі у нотаріуса і розцінках за дану послугу я розповідати не буду. Захочете - дізнаєтесь без особливих зусиль самі. А ось небагато про реєстрацію вашого твору в РАО розповім. По-перше, сценарій, що перевищує сто сторінок тексту з розміром шрифту 14, вам коштуватиме трохи більше 4 тис. рублів плюс 3 % якогось збору. Ви повинні будете з'явитися особисто для реєстрації в РАО або філії цієї організації, або прислати довірену особу, звичайно, з нотаріальним підтвердженням повноважень. Тобто, якщо у вашому місті немає філії РАО, то це додаткові фінансові витрати. Останні умови, в принципі, не складні і необтяжливі.
Тут я міркую так: Якщо я не можу приїхати особисто і мені все одно йти до нотаріуса для оформлення доручення, то чи не простіше завірити свій твір (точніше дату на сторінках сценарію) відразу у місцевого нотаріуса? Якщо поштовий штамп на конверті має ту ж вагу, то чи не простіше відправити екземпляр свого твору собі коштовним листом?
Що таке свідчення свідків? Допустимо, ви пишете сценарій, ділитеся своїми думками з кимось. Ось цей хтось може підтвердити, що не пізніше чим, наприклад, навесні минулого року ви ділилися своїми думками про сценарій, давали почитати якісь сцени з нього. Може ви виставляли свою роботу на якомусь конкурсі в Інтернеті, зав'язувалося листування і у вас зберігся контакт з ким-небудь. Ці особи так само можуть бути свідками і підтвердити, що дана робота була пред'явлена вами широкій публіці не пізніше за таке-то число. Свідками можуть бути і ті, хто можуть впізнати події або предмети, описані вами в сценарії і підтвердити, що саме ці сцени були узяті вами з вашого реального життя або життя ваших знайомих. Такі свідчення, до речі, переконливіші, ніж будь-яка реєстрація, адже лише автор може знати, які події він вигадав, а що спостерігав реально.
Мало що може бути переконливішим доказом авторства, чим опис в сценарії раритету, який існує в єдиному екземплярі і зберігається як родинна реліквія, хай не ваша, а вашого знайомого, сусіда? Тобто якщо ви зможете сей раритет (будь-яку описану в сценарії реально існуючу унікальну річ) ще і пред'явити, то ви володієте ще одним виглядом доказу - речовим доказом! І в сценарному ремеслі таке зустрічається не так вже рідко. Поважно про це просто не забувати.
Висновки експертів. Думаю, особливо пояснювати цей пункт не варто. Це може бути результат експертизи стилю письменника-драматурга, або ваші чернетки, датовані експертами певною датою, щось ще. Але на це краще не сподіватися, оскільки ці висновки повідомляють лише про вірогідність і стовідсотково нічого не гарантують. У нашому випадку, вони можуть служити як доповнення до основних доказів. Але роботу експертів треба оплачувати. Варто розуміти, що авторські спори вирішуються в порядку цивільного процесу, а не кримінального. Це означає, що збір доказів і пов'язані з цим витрати лягають на того, хто ці докази бажає надати. Всі витрати сплачує сторона, яка програла, якщо ви клопотали про це. Причому, якщо ви змогли довести один факт з чотирьох, то і відшкодовуватися буде лише четверта частина ваших витрат.
Під іншими фактами я маю на увазі, наприклад, збережене листування по звичайній або електронній пошті, де згадується (досить для ідентифікації) ваша праця; виставляння вашого твору на різних конкурсах, у тому числі і на сайтах в Інтернеті; публікація в паперових або електронних журналах, і так далі
ЩЕ ТРОШКИ ПРО РАО.
Ви, напевно, запитаєте, а для чого ж тоді люди несуть свої роботи реєструвати в РАО? Вище я говорив, про авторів фільмів, ось їм це дуже важливо (ще важливіша співпраця з РАО авторам музичних творів). Але їм важлива не сама реєстрація твору в РАО, а охорона їх так званих майнових прав, що стосуються комерційного використання продукту (твори). Продаж сценарію для постановки не є комерційним використанням - ви поступаєтеся конкретним правом на екранізацію на конкретний термін, отримуєте разовий гонорар і не отримуєте винагороди від комерційного використання кінцевого продукту (прокату фільму).
Варто розуміти, що юристи РАО захищатимуть ваші авторські права лише в тому випадку, якщо ви є членом РАО, а це не одне і те ж, що реєстрація в РАО свого твору. Звичайно, ви можете стати членом РАО, уклавши договір на управління майновими правами автора на колективній (спільно з РАО) основі. Але це накладає на вас деякі обов'язки, у тому числі і щорічні грошові відрахування в РАО. Крім того, ви будете зобов'язані заплатити членські внески. РАО, згідно з угодою, управлятиме вашими авторськими правами і, звичайно, захищати їх. Не треба думати лише, що це грабіж з боку РАО. Зовсім немає, але, повторюся: для вас, якщо ви лише автор сценарію, все це лише зайвий головний біль.
У ВАС ВКРАЛИ СЦЕНАРІЙ? ВИ - ЩАСЛИВЧИК!
Інколи, навіть вигідно, коли вашу роботу вкрали. Чому? Продати свій сценарій ви можете і дуже дешево, але нічого потім зробити з цим не зможете. А ось якщо ви вирішите подати справу на судовий розгляд, ви залучите інтерес якщо не громадськості, то тих же продюсерів, режисерів і інших осіб, зацікавлених у ваших здібностях. Якщо у вас вкрали сценарій, то це вже говорить про ваш талант. Інакше, навіщо красти? Крім того, довівши своє авторство, ви зможете отримати значно більше матеріальної вигоди, чим могли б заробити на продажі свого сценарію. Але хочу вас засмутити. Насправді сценарії в Росії крадуть набагато рідше, ніж може здатися. Особисто я повідомлення про це бачив лише в "жовтій пресі", де вигадані історії видаються як сенсації. Реально встановлені факти крадіжки, пов'язані з кіноіндустрією в Росії, стосуються, як правило, прав на демонстрацію твору, на прокат, на прем'єрний показ і тому подібне, але мені невідомі справжні доведені випадки крадіжки самого сценарію або істотних його частин.
Чому в Росії украй рідко крадуть сценарії художніх фільмів? Як це не дивно звучить, але це - невигідно. Сьогодні гонорар сценариста в Росії порівняно невисокий. Красти у відомих авторів дуже небезпечно, а початківцю, чий гонорар ще нижчий, простіше заплатити - в загальному бюджеті фільму ця сума просто непомітно розчиниться. Але якщо автор талановитий, то продюсер зацікавлений в подальшій співпраці. Навіщо ж йому втрачати того, хто може принести прибуток?! Часто автор початківець вважає, що він багатий ідеями, які у нього можуть вкрасти і переробити як свої. Кваплюся заспокоїти: ваші ідеї нікому не потрібні. Мінімум що може зацікавити - це синопсис (а це вже праця, яку можна захищати точно так, як і повноцінний сценарій). Але синопсис і коштує "копійки", якщо вам не вдасться створити сценарій професійного рівня, але ви напишете цікавий синопсис, то його у вас швидше куплять, чим вкрадуть. А написання самого сценарію доручать ремісникові-професіоналові. Тепер ви, напевно, подумали: а якщо мій сценарій вкрадуть і попросять свою людину переробити його до невпізнання? Відповідаю: це найнеймовірніший випадок. Переписати сценарій до невпізнання набагато складніше, ніж написати свій. Іншими словами, продюсерові дорожче обійдеться заплатити переписувачу, чим домовитися про співавторство з обома сценаристами і спокійно працювати, не боячись позовів до суду.
Так що ж, сценарії взагалі не крадуть? На жаль - крадуть. Але крадуть швидше "запчастини" від сценаріїв. Річ у тому, що сьогодні Роскінпром прагне обійти бразильців і мексиканців по кількості та другосортності обожнюваних домогосподарками мильних серіалів. Сценарії для мильних серіалів пишуть цілими бригадами, в яких є жорсткі тимчасові рамки і чіткий розподіл праці. Робота, треба сказати, не з легких і, деколи до нудоти, нічого не виходить, а часу на натхнення просто немає. Ось, буває, і висмикують мильні трудяги деякі фрази або шматки сцен там, де лише можна. Але не рвіть собі душу. Швидше за все, такі крихти не визнаються судом як крадіжка (плагіат). Великими ж шматками можуть вирізати лише ідіоти, і вам дико поталанить, якщо у вас щось вкраде саме такий індивід. БОРОТЬБА З ПЛАГІАТОМ.
Легкі косметичні переробки дуже помітні, але саме такі й можуть послужити підставою до звинувачення в плагіаті. Якщо ж крадене переробити якісно, до невпізнання, то це майже те ж, що написати свій сценарій. Це мало чим відрізняється, наприклад, від того, що після прочитання якої-небудь книги або перегляду фільму (п'єси) у драматурга з'явиться своя ідея. Ми всі користуємося якимось накопиченим за своє життя багажем знань і досвіду, і не є володарями виняткових прав на загальнолюдські цінності, які лежать в основі теми будь-якого гарного сценарію. Тому шукати плагіат в глибинах сюжету - безглуздо. Аби визнати плагіат, необхідно довести, що якийсь сценарій або його частина не міг бути написаний без використання вашого. А це украй складно. ВИСНОВОК. Який метод захисту своїх авторських прав ви виберете - вирішувати вам. Я лише намагався внести деяку ясність, підказати нескладні, але досить ефективні методи. Моя особиста думка: боятися крадіжки не варто. Так як ви, не напише ніхто на світі, і якщо ви дійсно чогось варті, то рано чи пізно успіх прийде до вас, і прийде він, швидше за все раніше, ніж матеріалізується гіпотетична можливість крадіжки вашого твору. А чим більше у вас буде доказів, у тому числі і свідків самого творчого процесу, тим легше вам буде довести своє авторство і тим менше буде бажаючих погріти руки на вашій праці. 2006. Кирило Юдін.
