Українське КІНО
Пятниця, 22.09.2017, 03:56
Меню сайту
Пошук
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Колеги
...
Колекція українських шрифтів каталог сайтів Пиши українською
анотація  Бібліографічний опис 1-24   Бібліографічний опис 25-35  Реферування  Предметизація 

36) Предметизація - Предметизація базується на предметній класифікації до¬кументів. У пошукових масивах, створених на основі пред-метних класифікацій, організуються комплекси бібліографіч¬них записів документів про конкретні предмети, незалежно відгалузевого аспекту розгляду цих предметів. Тому такі масиви дають відповіді на інформаційні запити міждисци¬плінарного, міжгалузевого характеру. Основним поняттям предметизації є поняття "предмет. У загальнофілософсько-му значенні "предмет" розуміють як певну цілісність, яка ви¬діляється з множини об'єктів у процесі пізнання і практич¬ної діяльності людини. Як предмети можуть розглядатися:
— матеріальні об'єкти, природні та штучні, що сприйма¬
ються органами почуттів (планети, електрика, верстати);
— суспільно-історичні явища, події, процеси (політичні
партії, війни, держави);
— явища і процеси духовного життя, мислення, свідомості
(мистецтво, пам'ять, думка).
Предметами вивчення можуть виступати окремі частини, властивості, риси, функції предметів: вплив і дія одних пред¬метів на інші, взаємодія їх.
Виходячи з цього у вузько-спец. значенні предмет – це поняття, або комбінація понять, що розкриває тему док-та.
предметна рубрика — це коротке формулювання теми документа. 
 
37) Мова, ф-ції предм. рубрик. Інформаційно-пошукова мова предметних рубрик ство¬рюється на основі природної мови (української, англійської, будь-якої іншої. Лексичними одиницями ПМ виступають заголовки та підзаголовки предметних руб¬рик. Заголовок — формулювання предмета документа, під¬заголовок уточнює аспект розгляду предмета або форму чи призначення документа. Сукупність цих лексичних одиниць складає лексику ІПМ. Лексика може бути контрольованою і неконтрольованою. У контрольованій усі лексичні одиниці, що використовуються в обробці документів, зафіксовані у спеціальних словниках або списках. Контрольована лексика властива предметним ка¬талогам і картотекам, електронним ІПС. Неконтрольована лек¬сика не фіксується, при предметизації конкретного докумен¬та предметна рубрика формулюється заново. Така лексика вла¬стива допоміжним предметним покажчикам.
Предметна рубрика виконує такі функції: інформаційну, евристичну, комплексоутворювальну, термінологічну. Сутність інформаційної функції в тому, що рубрика інформує про зміст документа, його форму та призначення. Не розглядаючи без¬посередньо первинного документа, користувач має змогу одер¬жати основну інформацію про нього. Виконуючи евристичну функцію, предметна рубрика сприяє пошуку документа, ЩО відповідає інформаційній потребі. Комплексоутворювальна функція полягає в тому, що завдяки предметній рубриці мож¬на створити комплекс, у якому зібрані документи про певний предмет або відомості про такі документи. Термінологічна функція реалізується шляхом використання у формулюван¬нях рубрик сучасної наукової термінології, що сприяє озна¬йомленню з нею користувачів і опануванню нею.
За структурою предметні рубрики бувають про¬стими і складними. Прості рубрики складаються тільки з предметного заголовка, їх застосовують у предметизаціях до¬кументів, які розглядають предмет у цілому, з різних боків. Складна предметна рубрика містить заголовок і підзаголовок. Підзаголовки конкретизують зміст документа, обмежують його, відтворюючи аспект розгляду предмета.
При формулюванні предметних рубрик використовують підзаголовки чотирьох видів: тематичні, географічні (регіо¬нальні), хронологічні та формальні (призначення і форми). Тематичні підзаголовки дають змогу відобразити такі аспекти предмета, як його властивості, стан, структуру, процеси, в яких він бере участь, тощо. Географічні (регіональні) підзаголовки відображають територіальний аспект розгляду предмета Хронологічні підзаголовки застосовують, коли зміст доку¬мента має певний часовий аспект. Формальні підзаголовки підкреслюють форму, цільове та читацьке призначення документа.
До складних рубрик належать і так звані описові пред¬метні рубрики. Вони становлять цілі речення, до складу яких входять сполучники та прийменники, і не поділяються на за¬головок і підзаголовок. Проте для забезпечення оперативності пошуку на першому місці наводять назву основного предмета, а далі розкривають аспект його розгляду. За обсягом змісту предметні рубрики можуть бути адек¬ватними та узагальнюючими. Адекватні рубрики максималь¬но точно відображають тему документа, узагальнюючі форму¬люють предмет більш широко, ніж тема документа. Для одно¬го документа можна сформулювати як адекватну, так і уза¬гальнюючу рубрику.

38) прийоми формаліз
. Природна мова, щоб стати мовою предметних рубрик, потре¬бує певного впорядкування, формалізації. Формалізація мови вимагає перш за все позбавитися полі¬семії, синонімії та омонімії. 
У випадку полісемії та омонімії заголовок предметної рубрики доповнюють пояс¬неннями, що уточнюють галузь знання, до якої належить пред¬мет. У мові предметних рубрик намагаються типізувати не тіль¬ки заголовки, а й підзаголовки рубрик. Формальних підзаго-ловків відносно небагато, і вони мають усталені формулюван¬ня: "- Підручники і посібники", "- Словники", "- Довідники" та ін. Не мають потреби в типізації географічні та хроноічні підзаголовки. Особлива увага приділяється типізації математичних підзаголовків. Ці підзаголовки поділяються на такі групи: загальні, типові і специфічні. 
39)

40) Предметизація документів про окремі науки, наукові дисципліни
. Документи, предметом яких є окрема наука або га¬лузь знання, наукова дисципліна, отримують предметну руб¬рику, заголовком якої буде назва цієї науки, галузі знання* дисципліни. Якщо ж у документі розкривається певний аспект вивчення тієї чи іншої науки, то його наводять у тематичному підзаго¬ловку. Наприклад:
Хімія
Біологія — Методологія.
Заголовок предметної рубрики може вміщувати як назву напряму, так і назву конкретного питання. В остан¬ньому випадку назву напряму наводять у підзаголовку:
Дарвінізм
Походження видів —Дарвінізм.
Доку¬менти, що розглядають методи дослідження в науці в цілому, відповідно до певного об'єкта одержують рубрику, в заголов¬ку якої зазначені назва науки або об'єкта і загальний тема¬тичний підзаголовок, наприклад:
Астрономія — Методи дослідження; Вулкани — Методи дослідження.
Якщо ж конкретні методи дослідження розглядаються у відношенні до певних предметів, явищ, процесів, то в заголовку рубрики вказують предмет, явище, процес, а в підзаголовку — назву методу:
Вуглеводень — Хроматографічний аналіз.
Іноді, коли особливо цікавим для користувачів є саме метод дослідження, в назві рубрики доцільно зазначити назву методу;
Моделювання Моделювання в генетиці.
В окремих випадках, коли є необхідність подати документ у різних аспектах, користуються методом багаторазового відоб¬раження і подають документ як під назвою об'єкта, що дослі¬джується, так і під назвою методу дослідження:
1. Комети — Радіологічний аналіз.

2. Радіологічний аналіз.

41) Предметизація персоналій. Щоб задовольнити різнобічні запити з пошуку персоналій викори¬стовують індивідуальні й узагальнюючі рубрики.

За допомогою індивідуальних рубрик предметизують до¬кументи про діячів науки і культури. У таких рубриках збирають документи про життя і діяльність окремих осіб, мемуари, бібліографічні й біобібліографічні посібники, образотворчі видання. Формулюючи предметну руб¬рику, у заголовку вказують ПІБ осо¬би, після чого наводять роки її життя (для тих, хто живе й досі, — тільки рік народження).
Докучаєв Василь Васильович, 1846—1903.
Якщо необхідно висвітлити життя і діяльність тієї чи іншої особи у певних аспектах або показати особливу форму викладу матеріалу, застосовують тематичні й формальні підза¬головки:
— Альбоми;
— Біографія;
— Внесок в науку;
— Наукова діяльність;
— Світогляд тощо.
Для організації матеріалу крім підзаголовків, можна використовувати описові пред¬метні рубрики з прийменниками (в(у), на, про) і сполучника¬ми (і(й), як).
Наведення документів про окремі твори тієї чи іншої осо¬би також під персональною рубрикою дає змогу створювати більш повний комплекс документів про її життя і творчість. Така рубрика складається з ПІБ, років життя особи, а також поданої в лапках назви твору:
Шевченко Тарас Григорович,1814—1861. "Гайдамаки".
Якщо осіб більше трьох, формулюють узагальнюючу предметну рубрику.
Узагальнюючі предметні рубрики призначені для від¬творення у предметних ІПС, покажчиках документів про одну особу, якщо для неї недоцільно застосовувати персональні рубрики, а також про кілька осіб, об'єднаних за певними оз¬наками (спеціальність, професія, соціальний або віковий стан тощо).
Фізики; Студенти.
Персоналії також можуть відтворюватися за допомогою складних предметних рубрик шляхом поєднання відповідно¬го заголовка з узагальнюючими підзаголовками (" - Біографії", - Вчені і наукові працівники" тощо). Наприклад:

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна — Вчені і наукові працівники.
Німеччина — Історія, 18 ст. — Біографії.

42) Предметизація документів про установи, організації.
Ме¬тодика предметизації документів цієї тематики збігається з методикою предметизації видань про окремих осіб. Для них застосовують як індивідуальні, так і узагальнюючі предметні рубрики. Під індивідуальними можуть відтворю¬ватися праці оглядового характеру про діяльність установ, організацій, підприємств тощо, документальні, довідкові й бі¬бліографічні праці про їхню структуру і діяльність, художні твори і нариси, присвячені колективу установи, підприємства, організації. Індивідуальні предметні рубрики містять найме¬нування установи:
Миколаївський зоопарк;
Як узагальнююча рубрика виступає назва типу установи:
Зоопарки; Вузи культури.
Місце розташування установи (якщо воно не входить до її назви) наводять після назви через крапку:
Інститут зварювання. Київ.
Для розкриття різних аспектів функціонування установи використовуються тематичні, географічні та формальні під¬заголовки:
Обсерваторії — Азія; 
— Європа;
— Науково-дослідна робота;

— Обладнання.

43) Предметизація документів про окремі географічні об'єкти. Зміст багатьох документів має територіальний аспект, тобто уміщується інформація про ті чи інші географічні об'єкти: Фізико-географічні, економіко-географічні, державні й адміністративно-територіальні, пов'язані з різними видами, історико- географічні, пам'ятні й історичні місця, воєнно-географічні об'єкти тощо. 

Документи, головним призначенням яких є саме характе¬ристика географічних об'єктів, отримують предметні рубрики із назвами об'єктів:
Донецький вугільний басейн;
Карпати;
Угорщина.
Якщо в документі географічний об'єкт розглядається в певному аспекті, тобто на матеріалі цього об'єкта досліджу¬ються якісь природні або суспільні властивості, закономірності, то предметною рубрикою виступає назва досліджуваної про¬блеми, а назва географічного об'єкта наводиться в підзаголовку:
Енергопостачання — Південна залізниця.
Це саме правило поширюється і на предметизацію докумен¬тів про країну, котра є об'єктом вивчення багатьох наук — як природничих, так і суспільних. Під назвою країни зазвичай подають видання загального і довідкового характеру, статистичні дані про неї, документи, які вміщують географічні й картографічні матеріали, а також твори художньої і дитячої літератури, нариси і спогади. Для виділення окремих аспектів застосовують тематичні та формальні підзаголовки, такі, наприклад, як: " - Адміністративно-територіальний поділ", " - Альбоми", " - Географія", " - Зовнішня політика" тощо.

44) Предметизація документів природничо-наукової тема¬тики.
Аналіз змісту документів природничо-наукової темати¬ки дає змогу визначити декілька типових категорій предметів, властивих для них: окремі природничі науки, наукові дис¬ципліни, їхні розділи; окремі напрями і школи у природо¬знавстві); методи природничих дослі¬джень; окремі природні об'єкти та їхні частини; явища і процеси, що відбуваються в природі; окремі теорії та гіпотези; види обладнання, що використовується у природознавчих дослідженнях; форми наукової діяльності; наукові установи й організації; діячі науки тощо.
У межах кожної окремої науки типові категорії конкре¬тизуються, і на цій основі розробляють спеціальні методики предметизації відповідних документів. Проте найбільше це стосується категорії "Окремі природні об'єкти і їхні части¬ни", оскільки дуже відрізняються саме об'єкти окремих галузей наук. Так, для літератури з біології можна конкретизувати цю категорію, виділивши декілька типових категорій: організми та основні групування їх; біоце¬нози в цілому й окремі види біоценозів; фактори середовища існування організмів; біологічні властивості Ц організмів; органи, системи, тканини і клітини; біохімічні речовини.
Усі поняття, що входять до визначених ти¬пових категорій, можуть виступати предметними рубриками. Тематика документів може визначатися декількома поняттями. Наприклад, книга про мозок дельфіна. Поняття "дельфін" належить до категорії "організми", а "мозок" — до категорії "органи". А в книзі про фотосинтез у водоростях поняття "во¬дорості" — це категорія "організми і групування їх", а "фото синтез" — категорія "природні явища і процеси". Предметизацію здійснюють відповідно до основного змісту доку¬мента і завдань комплексоутворення у пошуковому масиві. Як правило, якщо в документі йдеться про об'єкт або явище, процес у цілому, то в заголовку предметної рубрики наводять їхню назву, наприклад:
Підземні води; Фотосинтез.
Якщо явище або процес розглядається стосовно певного об'єкта, то частіше назва об'єкта наводиться у предметному заголовку, а назва явища — у підзаголовку:
Хвойні рослини — Фотосинтез.
Проте, залежно від створюваних комплексів можливий і зворотний порядок:

Фотосинтез — Хвойні рослини.

45) Предметизація документів з медицини й охорони здо¬ров'я. У цій галузі виділені такі типові категорії предметів: медичні спеціалізації (хірургія, онкологія); анатомічні області, органи, системи та їхні части¬ни; фізіологічні процеси; мікроорганізми; захворювання, сим¬птоми, синдроми; лікувальні методи; лікарські препарати, лікарські рослини та хімічні речовини; медична допомога; лікувально-профілактичні установи; курорти; виробництва і професії; вікові групи; харчові продукти; спорт, види спорту.

Предметизуючи документи про анатомічні області, органи, системи, до заголовка предметної рубрики виносять їхні назви, а підзаголовки уточнюють аспект їхнього розгляду. Наприклад:
Шлунок — Анатомія;
— Кровоносні судини;
— Хвороби.
Документи про частини органів організму можна предмети-зувати як під назвою органа, наприклад "Печінка — Кровоносні судини", так і під назвою частини органа : "Печінкові судини".
Предметизація документів про хвороби здійснюється під назвами цих хвороб: 
Інфекційні хвороби; Туберкульоз.
Якщо в документі йдеться про лікування різноманіт¬них хвороб за допомогою певного методу, назву методу вино¬сять у заголовок предметної рубрики:
Хіміотерапія — При діабеті.
Документи про ліки збираються у рубриках з найменуваннями відповідних ліків:
Інсулін — Використання;
— Виробництво;
— Дія — На серце
Щодо документів про дію лікарських речовин, то вони мають відображатися у рубриках під назвами певних органів:
  Нирки —Дія лікарських речовин, біопрепаратів і отрут.

46) Предметизація документів з техніки і сільського госпо¬дарства
. Типовими категоріями предметних рубрик для до¬кументів з техніки можна вважати: головні напрями техніч¬ного прогресу; окремі галузі техніки й виробництва, окремі технічні науки й дисципліни; окремі технологічні процеси і види робіт; методи організації виробництва; промислові підприємства; обладнання і його види; матеріали і сировина; вироби і продукти; споруди, бу¬динки тощо; діячі в галузі техніки.
Документи про головні напрями технічного прогресу зби¬раються у предметних рубриках під назвами цих напрямів, наприклад:
Автоматизація виробництва.
Документи про автоматизацію окремих галузей, ви¬робництв тощо збираються у відповідних рубриках з викори¬станням підзаголовка " - Автоматизація":
  Ливарне виробництво — Автоматизація.

Таким чином можна створювати рубрики, присвячені окремим технологічним про¬цесам, роботам. Наприклад:
Внесення добрив; Зварювання.
Якщо в документі йдеться про використання процесів або робіт для певних матеріалів, виробів, продуктів:
Картопля — Прополювання. Труби — Ізолювання.
Документи про машини, верстати, інструменти збираються під рубриками, котрі містять їхні назви:
Шліфувальні верстати — Ремонт.
Якщо у документі розповідається про використання певного обладнання для виконання конкретного технологічного процесу:
1. Обробка деталей різанням — Використання токарно-гвин-
торізних верстатів.
2. Токарно-гвинторізні верстати. 
Документи про обладнання, прилади тощо, котрі не мають характерної назви, відображаються в рубриках за назвами тех¬нологічних процесів, у яких вони застосовуються
Дистиляція — Апаратура.
Насіння — Сортування — Обладнання.
Матеріали, сировина і пальне, що мають характерні назви, відображаються у предметних рубриках із цими назвами:
Дизельне пальне; Залізобетон.
Якщо такого терміна немає, документи про матеріали і сировину відображаються в рубриках із назвами виробництв, у яких їх застосовують:

Взуттєве виробництво — Матеріали.

47) Предметизація документів суспільно-політичної і гума¬нітарної тематики. Здійснення процесу предметизації доку¬ментів цієї тематики має свої особливості

Виділяють категорії типових понять для окремих галузей суспільних і гуманітар¬них наук. Так, для історичних наук такими типовими катего¬ріями є: окремі історичні дисципліни (історіографія); джерела (рукописи); соціально-економічні формації (капіталізм); окремі народи і групи народів; окремі країни і групи країн-окремі класи і соціальні групи; суспільні рухи, течії; окремі історичні події, явища і процеси; вчені, історичні діячі; уста¬нови тощо. 
Таким самим способом можна виділити категоріальну структуру будь-якої окремої суспільної або гуманітарної науки, виходячи з їхньої проблематики.
Конституції предметизують під рубриками з назвами країн за таким зразком:
Україна — Конституція, 1996.
Законодавчі матеріали сесій Верховної Ради предметизують за тематикою з підзаголовками " - Закони і пост'анови, рік", " - Законодавство". При предметизації цих
документів для відображення в предметному каталозі вони отримують рубрику за зразком:
Верховна Рада України — Закони і постанови, 1995.
Документи про різні політичні партії, спілки тощо збира¬ються в рубриках з їхніми назвами. Якщо в назві політичної організації незрозумілою є її належність до певної країни, назву країни наводять у предметній рубриці:
Демократична партія України; Партія праці (Фінляндія).
Для уточнення предметних рубрик можна використовува¬ти підзаголовки " - Історія", " - Програма", " - Статут" , "З'їзд, номер. Місце проведення. Рік проведення" та ін.

Документи, в яких ідеться про теоретичні проблеми лін¬гвістики, окремі мови, їхні частини відображаються у пред¬метних рубриках з їхніми найменуваннями:
Культура мови Мова і суспільство; Українська мова; Українська мова — Дієслово.
Адаптовані тексти, що видаються з метою оволодіння тією чи іншою іноземною мовою, отримують предметну рубрику з найменуванням мови у заголовку і з підзаголовком " - Тексти"
Формулювання предметних рубрик для видань з літературознавства і літературної критики, а також для документів про окремі жанри літератури визначаються аспектом розгля¬ду предмета. Можуть виділятися теоретичний, історичний, на¬ціональний та індивідуальний аспекти.
Формулювання предметних рубрик теоретичного аспекту, як правило, подають лише найменування відповідної проблеми:
Стиль у літературі; Оповідання.
Видання про окремі напрями, течії, стилі в літературі пред-метизують також за їхніми назвами:
Реалізм у літературі.
Національний аспект відтворюється приєднанням до фор¬мулювання проблеми прикметника, котрий свідчить про на¬лежність до певної національної літератури або назви країни:
Літературна критика в Україні; Французька література.
Для розкриття історичного аспекту використовується підза¬головок " - Історія", а заголовком предметної рубрики висту-. пає назва проблеми. Якщо процес розвитку літератури висвіт¬люється в межах певного історичного періоду, його наводять у предметній рубриці:
Нарис — Історія, 19 ст.
Для індивідуального аспекту характерне відображення певних проблем у творчості письменника. У такому разі завком предметної рубрики буде прізвище, ім'я та по бать-• письменника, а підзаголовками — роки життя і наймену¬вання проблеми:
Гоголь Микола Васильович, 1809—1852 — Мова і стиль.
Щодо художньої літератури, то в бібліотеках її, як правило, не предметизують, оскільки її не відображено у предметних каталогах. Але в каталозі й бібліографічних покажчиках мо¬жуть відображатися окремі жанри художніх творів: байки, каз¬ки, літературні пародії, епіграми тощо. У такому разі заголовками предметних рубрик виступає назва жанру, а підзаголовком слово '' - Тексти". У решті рубрик заголовок містить лише назву жанру. 
Науковою базою предметизації видань про окремі види і жанри мистецтв є класифікація, розроблена естетикою і ми¬стецтвознавством. В основі поділу мистецтва лежать різні оз¬наки: з одного боку, це ознаки матеріалу, засобів вираження, техніки виконання, структури художнього образу; з іншого боку, це різноманітність змісту. У галузі образотворчої діяль¬ності поділ на засадах ознак першої групи чітко визначений як видовий поділ, а поділ за ознакою змісту — як жанровий.
Документи про види і жанри мистецтва збирають під на¬йменуваннями відповідних видів і жанрів:
Музика; Скульптура.
Якщо найменування складається з іменника і прикметни¬ка, як правило, використовують пряму форму:
Образотворче мистецтво; Документальне кіно
Виняток становлять художнє телебачення, художнє радіо¬мовлення і художня фотографія, для яких використовують інверсію: Радіомовлення, художнє. Інверсія дає змогу набли¬зити відповідні рубрики до комплексів "Телебачення", "Радіо¬мовлення", "Фотографія", з якими вони тісно пов'язані.

48)Предметизація окремих видів видань.
Специфіка пред¬метизації бібліографічних покажчиків, довідників, енцикло¬педій, словників, календарів, путівників тощо зумовлюється їхньою формою і цільовим призначенням.
Такі документи загального характеру, як правило, подають у предметних каталогах і предметних покажчиках під уза¬гальнюючими предметними рубриками, що вміщують назву виду документа:
Енциклопедії; Покажчики.
Окремі види словників одержують рубрики, котрі містять їх назви, наприклад:
Словники синонімів; Фразеологічні словники.

Для галузевих бібліографічних покажчиків, енциклопедій, довідників тощо, які за своїм змістом обмежені окремою галуз¬зю знання, темою, формулюють рубрики, у заголовках яких відображається головний предмет документа, а в підзаголовках -його вид, форма, призначення:
Хімія — Словники; Математика — Довідники.
Двомовні словники предметизують за їхніми назвами: англо- російські словники.Так, англо-український словник термінів з електроніки матиме предметні рубрики:
1. Електроніка — Словники;
2. Англо-українські словники.
Найширше при предметизації окремих видів видань за¬стосовують такі формальні підзаголовки: " - Альбоми", " - Під¬ручники і посібники", " - Бібліографічні покажчики", " - Слов¬ники", " - Довідники", " - Таблиці", " - Енциклопедії", " - Фор¬мули", " - Збірники", " - Календарі" тощо.

49) Типи систематичних документних класифікацій . Систематичні класифікації поділяються на ієрархічні та фасетні. В основу ієрархічних класифікацій покладено дві логічні операції: поділ обсягу понять і впорядкування понять. У рез-ті ціх операцій між класами виникають відношення підпорядкування і співпідпо-рядкування. Ієрарх. клас. бувають перелічувальні і комбінаційні. У перелічувальних системах наведені абсолютно всі ділення, яких можуть бути зараховані документи. Такі класифікації в наш час використовуються, головним чином, для систематизації окремих видів документів (патентних, зі стан¬дартизації тощо), у книготорговельній, видавничій діяльності, у комбінаційних класифікаціях систематизатор має змогу самостійно створювати певні ділення завдяки винесенню в окрему групу понять, що характеризують типові ознаки доку¬ментів. Більшість сучасних документних класифікацій є комбіна¬ційними. 
Фасетні класифікації — це класифікаційні системи, в яких комбінаційний принцип набуває найвищого розвитку. В цих системах діленнями виступають не можливі теми документів, а окремі поняття, терміни, які використовує певна наука, га¬лузь практичної діяльності тощо. 

50) Таблиці класифікації. Системи класифікації для зручності оформляють у вигляді таблиць класифікації. Таклиці класифікації — це практичний посібник для систематизації у якому розкриваються принципи побудови та зміст певної класифікаційної системи. Вони призначені для визначення місця конкретного документа в процесі впорядкування документів.
Перелічувальні таблиці класифікації складаються з 2х частин: основної таблиці та абетково-предметного покажчика до неї. 
Комбінаційні класифікації складаються з трьох частин: основної таблиці, допоміжних таблиць та абетково-предметного покажчика. 
Основні таблиці - це систематичний перелік усіх класів, підкласів та більш дрібні ділень класифікації, які в таблицях називаються класифії цінними діленнями. Кожне класифікаційне ділення складає ся з класифікаційного індексу і словесного формулювання. Класифікаційний індекс — це умовна позначка ділення класифікації. 
У допоміжних таблицях зібрані ділення, які відображають ознаки тих предметів і явищ, що подані в основних таблицях. Існують ознаки, властиві документам з різних галу¬зей знань. Такі ознаки відображаються в типових діленнях, які називаються загальними. Вони згруповані в таблицях, що розташовуються поза основними таблицями і використову¬ються при потребі в будь-якому діленні класифікації. Ознаки, характерні тільки для однієї галузі знання, відображаються в спеціальних типових діленнях. Таблиці спеціальних типових ділень знаходяться безпосередньо в ос¬новній таблиці. 
Головне призначення допоміжних таблиць типових ді¬лень — деталізація основних таблиць. Використання їх надає класифікації багатоаспектності, гнучкості; забезпечує одна¬ковість побудови споріднених розділів ІПС і таким чином підвищує пошукові можливості системи; зменшує обсяг таб¬лиць класифікації.
Абетково-предметний покажчик (АПП) полегшує і приско¬рює пошук потрібного класифікаційного ділення в основних або допоміжних таблицях. АПП — це абетковий перелік усіх понять, що увійшли до таблиць. 

51) Індексація. Система і сукупність позначень, прийнята для документ-ної класифікації, називається індексацією.

 Вона виконує кілька основних функцій: закріплює логічну структуру класи¬фікації, виступає засобом зв'язку між діленнями таблиць, рубриками АПП, відділами на книжкових полицях при си¬стематичній розстановці, засобом запису результатів система¬тизації в бібліографічних записах, у самих виданнях тощо. До індексації ставляться певні вимоги: відношення підпоряд¬кування і співпідпорядкування між різними діленнями ма¬ють бути зрозумілими споживачам; індекси мають бути максимально короткими і легко запам'ятовуватися, зручними для написання і мовлення; індексація має забезпечувати вве¬дення понять у потрібному місці класифікації, тобто має бути гостинною.
За побудовою індексація може бути структурною (ступін¬частою, логічною) і неструктурною. Структурна індексація відповідає логічній структурі класифікації. У так званій виразній структурній індексації кількість знаків у індексі відповідає ступеню класифікації. Ступінчасті цифрові індекси називаються десятковими. У біль¬шості сучасних класифікаційних систем використовується структурна індексація, але з послабленою виразністю, тобто в ній допускаються порушення в розглянутому порядку побудови індексів (57 Біологія, 58 Ботаніка, 59 Зоологія), щоб скоротити кількість знаків у них. 
Структурна індексація відображає структуру класифікації, її індекси мнемонічні (легко запам'ятовуються), легко скоро¬чуються і, навпаки, деталізуються залежно від потреб пошуко¬вого масиву.
Неструктурна індексація виявляє порядок ділень, але не відображає їхнього підпорядкування. Неструктурна індекса¬ція має свої різновиди. У номерній (порядковій) індексації ділення таблиць мають порядкові позначення (36 Математи¬ка, 37 Арифметика, 38 Геометрія). 
52) Основні етапи розвитку систематичних класифікацій

53) УДК використовується в Україні в непереробленому вигляді з 1962 р., Була запроваджена УДК як обов'язкова для систематизації доку¬ментів з природничих і прикладних наук. Більш ефективному впровадженню УДК сприяє публікація українською мовою еталона класифікації.
За структурою УДК — ієрар¬хічна комбінаційна класифікаційна система, яка містить основ¬ну таблицю, допоміжні таблиці й абетково-предметний покажчик. До її основного ряду входять такі класи:
0 Загальний відділ;
1 Філософія. Психологія;
2 Релігія. Теологія;
3 Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля.
Право. Уряд. Військова справа. Добробут. Страхування. Освіта.
Фольклор;
4 Вільний з 1962 р.;
5 Математика та природничі науки;
6 Прикладні науки. Медицина.Технологія;

7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри.
Спорт;
8 Мова. Мовознавство. Література;
9 Географія. Біографії. Історія.
Індексація. Індексаційна база однорідна — цифрова. Десятковий принцип побудови індексів складачі УДК запозичили у ДКД. Кожен основний клас поділяється на десять відділів, кожен відділ — на десять більш детальних розділів і т. д. Індекси розглядаються як десяткові дроби. 
Структура індексації в УДК логічна, кожен наступний знак в індексі відображає рівень класифікації. На першому ступе¬ні індекси однозначні, на другому — двозначні, на третьому — тризначні і т. д. Завдяки такій побудові індекси можуть легко розширюватися, деталізуватися і, навпаки, згортатися, стиска¬тися, тому УДК зручна в пошукових масивах різних обсягів.
Значна увага в УДК приділяється мнемонічності індексів, метою полегшення запам'ятовування їх застосовують спе ціальні прийоми. Так, використовують однотипні позначення ділень, наприклад, 802 "Англійська мова", 820 "Англійська література". Іноді будують індекси так, щоб зорово вони сприймалися як знайомі, завдяки однаковим кількісним оз¬накам, наприклад:
621.315.213.12 Двожильні кабелі; 621.395.512 Двопровідні ланцюги.
Використовують також типові "змінні" закінчення, які позначаються трьома крапками:
666...5 Сплави металів; .35 Сплави міді; .45 Сплави свинцю; .55 Сплави цинку.
Для розширення індексаційної бази в УДК застосовують¬ся математичні знаки та інші символи. Так, щоб розпізнати визначники, їхні індекси позначаються спеціальними роз¬пізнавальними знаками: круглими дужками (...), круглими дужками і нулем (0 ...), лапками "...", дефісом (-), крапкою і двома нулями (.00) тощо.
Визначники. УДК має розгорнуту систему допоміжних таб¬лиць, які складаються з таблиць загальних визначників, що використовуються в усіх діленнях основної таблиці, і таблиць
спеціальних (аналітичних) визначників, що використовуються в межах певних розділів.
До загальних визначників належать визначники форми, місця, народів, часу, загальні визначники з дефісом. В україно¬мовному виданні є також загальні визначники точки зору, але МФД вже скасувала їх, а їхня тематика передається здебільшо¬го індексами основної таблиці. Визначники форми викори¬стовуються для відображення літературної форми і читацького призначення документа. Наприклад, (043) Дисертації. Тези.
Таблиці визначників розроблені дуже детально, вони ма¬ють тисячі ділень. Завдяки цьому значно зменшується обсяг основної таблиці, збільшується точність відображення ознак документів і таким чином підвищуються оперативність і точність пошуку.

54) ББК найпоширеніша бібліотечна класифікація,
її застосовують як універсальні бібліотеки з різним обсягом фондів, так і багато спеціальних бібліотек.
ББК - ієрархічна комбінаційна систе¬ма. Головна її відмінність від інших бібліотечно-бібліографіч¬них класифікацій у методологічній основі. Основу ББК ста¬новить класифікація наук, побудована за принципами діалек¬тичного матеріалізму, які заклав Ф. Енгельс
Ф. Енгельс обґрунтував поділ усіх наук на науки про природу, суспільство і мислення, розробив послідовність природничих наук. 
Різні варіанти таблиць ББК мають різну кількість відділів в основному ряді класифікації відповідно до прийнятої індек¬сації, але загальна послідовність галузей знання і наук усюди однакова. Відділ 1 "Марксизм-ленінізм" (у таблицях для наукових бібліотек А "Марксизм-ленінізм") згідно з рекомендаціями Національної парламентської бібліотеки України скасовано, а матеріал, що тут відображався, розійшовся по відповідних галузевих відділах.
Більшість ознак пов'язані зі змістом документів, проте в окремих випадках трапляються і формаль¬ні. Зміни до ББК, запропоновані Національною парла¬ментською бібліотекою, скасували в більшості відділів суспіль¬них наук створення комплексів документів за соціально-еко¬номічною ознакою, що суттєво змінило структуру цих відділів.
Систему типових ділень ББК складають загальні типові ділення (ЗТД), територіальні ти¬пові ділення (ТТД), етнічні типові ділення (ЕТД), спеціальні типові ділення (СТД) і плани розміщення (ПР).
Загальні типові ділення можуть використовуватися в усіх діленнях класифікації, оскільки формують комплекси видання за ознаками, які характерні для всіх або багатьох галузей знання. 
Територіальні типові ділення дають змогу формувати ком¬плекси матеріалів за географічною ознакою, їх можна застосо¬вувати в будь-якому діленні класифікації. 
Етнічні типові ділення сучасних народів світу дають мож¬ливість здійснювати групування документів за етнічною або національною ознакою. 
Індексація. ББК має індексаційну базу, що складається з великих і малих букв російського алфавіту, арабських цифр, математичних та інших символів. Основний ряд у таблицях для наукових бібліотек позначається великими буквами від А до Я, в інших варіантах таблиць — цифрами. Усі наступні сту¬пені ділення позначаються цифрами за десятковим принципом. Індексація в ББК структурна з послабленою виразністю. Деякі порушення чіткої логічної побудови індексів пояснюються на¬маганням скоротити індекс, зробити його компактнішим.
На всіх ступенях ділення, крім основного ряду, є значна кількість вільних індексів, свого роду резерв для введення нових понять.
Індекси ЗТД позначаються малими буквами російського алфавіту, а в разі необхідності їхньої деталізації застосовують цифри. Букви і цифри, а також круглі дужки, знак рівності, дефіс використовують для позначення інших типових ділень.
 
55) Державний рубрикатор НТІ. Державний рубрикатор (ДР) автоматизованої системи НТІ є варіантом міжнародної системи НТІ. Він призначений для формування інформаційних масивів в органах НТІ, система¬тизації матеріалів у інформаційних виданнях, здійснення пошу¬ку інформації в пошукових системах. Використовуючи рубри¬катор, можна створити автоматизований банк даних документів ДАСНТІ; організувати обмін інформацією на машинних і безма-ши
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Опитування
ВИ?

Результати
Архів опитування
Всього голосувало: 149
Обговорити на форумі
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright QSAR © 2017 - 2009